"РоздІлові" – це проєкт-взаємодія між літературою – прочитаними вголос Сергієм Жаданом власними текстами, музикою Олексія Ворсоби й Томаша Сікори та візуалізацією Олі Михайлюк, яку доповнює художніми ефектами Сергій Пілявець. Учасники живуть в різних країнах – Україні, Польщі, Білорусі.
З моменту виникнення проєкт постійно трансформується. Зустрічаючись раз чи двічі на рік, його учасники щоразу проживали його по-новому, доповнювали, трансформували. Географія зустрічей теж була унікальною – від Станиці Луганської до Вроцлава. Він починався як лабораторія – його учасники на різних локаціях створювали нові композиції й показували актуальний матеріал. В режимі work in progress проєкт існував кілька років. З часом "роздІловІ" стали сценічним дійством, побувавши з виступами в різних місцях – від Маріуполя до Варшави, брали участь в найбільших українських фестивалях, зокрема, були показані на відкритті цьогорічного "Книжкового Арсеналу".
Цікаво: Номінант на Греммі та відомий бітбоксер пишуть саундтрек фільму "Артефакт Чорнобиля"
Команда проєкту "РоздІлові"
Зараз проєкт знову повертається до формату лабораторії. Тексти, що увійшли в "роздІловІ", нещодавно повністю були перекладені англійською, німецькою, італійською, французькою, польською й чеською мовами. Тепер їх можна знайти на сайті проєкту. Презентації сайту та перекладів відбулись в Римі, Празі, Берліні, Варшаві та Києві.
Про проєкт та про його майбутнє поспілкувались з Олею Михайлюк, авторкою проєкту "роздІловІ", та поетом Сергієм Жаданом.
На яку аудиторію зорієнтований проєкт "роздІловІ"?
Ольга Михайлюк: "РоздІловІ" – це особисте, доволі інтимне висловлення. Ми намагалися бути щирими з собою. Кому ця відвертість є близькою, ті і є нашою аудиторією. Не думаю, що, створюючи, треба "орієнтуватися на аудиторію". Це не завдання художника, це завдання арт-менеджера.
Ольга Михайлюк
Сергій Жадан: З одного боку це люди, які відвідують літературні вечори, а з іншого – ті, що десь якось об'єдналися довкола розділових, дуже уважна публіка. Люди, які потім підходять і говорить: Я був на ваших "роздІлових".
У розділових саме так – цільова аудиторія?
Сергій Жадан
Сергій Жадан: Не завжди. В Станиці Луганській у нас не цільова аудиторія. В Бахмуті не цільова аудиторія. Попри те, що там фантастичні люди, але я їх бачу і на ТНМК, і на "розділових", і на вечорах Артема Полежаки. І слава богу, що вони приходять. Я говорю це без жодної іронії. Але є публіка, яка приходить саме на "роздІловІ", тому що їм подобається цей проєкт, він їм цікавий, вони його знають. Я не роблю різниці – це хороша публіка, це погана. Але коли я говорю "цільова", все відбувається трішки інакше, не треба витрачати енергію на пошук контакту, контакт вже є від початку. Це стосується не публіки, не нас – тих, хто на сцені, це стосується взаємодії – вона одразу є.
Зверніть увагу: В Україні запустять новий книжковий проєкт #bestread
За яким принципом у "роздІловІ" обираються тексти? Чи є в історіях певний сюжет та структура?
Ольга Михайлюк: За принципом "резонує не резонує". Читаєш вірш і чуєш музику, бачиш певні символи. Або не чуєш і не бачиш. Іноді бувало й навпаки. Спочатку з'являлася картинка, а потім писався текст. Певна структура є. Але вона не є очевидною. Сюжету нема. Візуальні й музичні рішення, як і самі вірші, змінювалися від виступу до виступу. Дуже легко це спостерігати на прикладі картинок, що зафіксували наше ставлення до деяких слів чи явищ на різних етапах. В інсталяції в Арсеналі можна було бачити "війну" – спочатку вона була дуже нервовою, хаотичною, я працювала вином, гранатовим і бузиновим соком, експресивно розприскуючи його по поверхні паперу. А під час останніх виступів – це вже чорні птахи, що вилітають з літери Й, перетворюються на зграю й зникають за межами малюнка.
Часто говориться про те, що "роздІловІ" – це привід зупинитися серед динаміки життя, відчути "зараз". Чи Ви з цим погоджуєтесь?
Сергій Жадан: Безперечно. Це дуже атмосферний проєкт. Не треба слемитися на ньому. Не треба писати записки, якось активно себе проявляти. Ти приходиш і просто занурюєшся в усе це.
І яке це "зараз" у "роздІлових"?
Ольга Михайлюк: Різне. Це завжди момент, в якому раптом опиняєшся. Як розділові знаки. "Зараз" може бути тихе й пристрасне, втомлене й збентежене, близьке й далеке. Щось непроговорене вголос. Що дає інтонацію, напрямок, настрій тексту, маючи здатність цілком змінити його сутність.
Перформанс проєкту "РоздІловІ"
Ви плануєте знову виводити свій проєкт за межі електронного формату? Які плани, яке майбутнє?
Ольга Михайлюк: Поки сайт. І сайт на дотик – наша інсталяція, жива і трепетна, яка взаємодіє з віртуальним своїм виміром. Це ж надзвичайно цікаво, що все візуальне наповнення сайту – не цифрове, а створене під час виступів. Це щось на кшталт заморожених казок. Ти дивишся на картинку – і чуєш її.
Читайте також: У Харкові відбулася унікальна прем'єра балету на воді: вражаючі фото