Роман Ягупов (Zdob Si Zdub): Штучно ставати революціонером – неправильно

Цими вихідними під Львовом відбувся один із найбільших фестивалів України – «Захід», у якому взяли участь і Zdob Si Zdub. Мені вдалося поспілкуватися з солістом гурту – Романом Ягуповим, який розповів мені про молдавську фольк-музику, про Євробачення, про кіно і навіть про політику.

- Ви вже не вперше у Львові. Як Вам наше місто?

- Ми вже багато разів були у Львові. На жаль, не встигли побачити саме місто. Ми приїхали з Румунії, де вчора брали участь у концерті до дня міста. Сьогодні – тут, а завтра вже вирушаємо до Чернівців, де відбудеться концерт у маленькому клубі.

- Ви виступали із багатьма культовими світовими групами (Rage Against the Machine, Red Hot Chili Peppers). Які враження?

- Від усіх концертів з улюбленими артистами отримуєш величезний досвід. І на певному етапі твого життя, а саме на початку, тебе це дуже захоплює. Зараз – інше ставлення до таких спільних концертів, вже хочеться чогось іншого. Якщо граєш з такими музикантами, то хочеться з ними поспілкуватися, виконати якісь пісні разом. А бути на розігріві вже не дуже цікаво. От поїхати у спільний тур або зробити перформенс – так. Але на початку це нас, природно, захоплювало, адже ці групи були нашими кумирами. Ми дивилися на них, вчилися, як вони працюють, як роблять саунд-чек, як подають свою музику, як вони виглядають.

- У вас є пісня з Сергієм Міхалком з групи «Ляпис Трубецкой». Як Ви ставитеся до того, що хлопці роблять зараз?

- Це певний етап їхньої творчості. Вони дійшли в ньому до того рівня, коли все вже сказали, що стосується, наприклад, гумору. Вони записали дуже багато пісень, їм стало просто нецікаво, вони вирішили щось змінити, і, можливо, торкнутися тих тем, про які багато хто просто мовчав. Я ставлюся з великою повагою до їхньої музики і до того, що вони знаходяться саме на такій життєвій фазі. Класно: «Ляпис Трубецкой» співає про те, що думає, співає на актуальні теми. Мені це дуже подобається. Вони самі обрали ці теми, цю музику, і, я думаю, що справжнє мистецтво має бути не лише як потреба чи розвага, воно повинно зачіпати життєві моменти і відображати те, що відбувається в нашому житті.

- На Вашу творчість якось впливає політика чи Ви аполітичні?

- Треба вміти бути таким музикантом, це дуже відповідально: зуміти заспівати і відобразити те, що відбувається, бути в певному сенсі воїном. Ми трохи інші.

Cправжнє мистецтво має бути не лише як потреба чи розвага, воно повинно зачіпати життєві моменти і відображати те, що відбувається в нашому житті

- А пісня «Basta, Mafia»?

- Ця пісня ще з 90-х років, коли ми записували свої перші платівки, і вони були більш, скажімо, хард-корові. Кожен музикант, артист, кожен з нас повинен бути самим собою, а штучно ставати революціонером або зачіпати певні теми – неправильно. Якщо ми відчуємо таку потребу, – ми говоритимемо про це. А ми знаходимося в інших глибинах, у нас – інші думки і своє «болото». Ми сприймаємо музику трохи по-іншому: більш гармонійно і музично. Музику у нас пише Міхай Гинку. Ми в Берліні записали новий альбом, експериментальний. Нам дуже сподобалося там працювати, але ми не всім задоволені.

- А чим незадоволені?

- Ми з продюсером Марком Елснером, з яким записували цей альбом, не зовсім зрозуміли один одного. Ми дуже хотіли записати альбом англійською мовою, – це ще мрія з дитинства, яка виникла через бажання наслідувати тих музикантів, яких ми слухали у 18-19 років. Та в нас вже давно є власне обличчя, і фани нас не зовсім зрозуміли.

- Чи є у планах ще триб'юти?

- Ми спеціально записали цей альбом без чужих пісень, виключно свої. Нас запрошують на 50-річчя Віктора Цоя: там умова – записати ще одну пісню. Гадаю, на все свій час у цьому житті – розкидати і збирати каміння. Та бувають винятки, якщо ти тільки в 50 років розкидаєш каміння. Загалом, так, дорослі музиканти записують улюблені пісні, але не завжди все йде за планом.

Гадаю, на все свій час у цьому житті – розкидати і збирати каміння. Та бувають винятки, якщо ти тільки в 50 років розкидаєш каміння.

- На якій музиці Ви виросли?

- Слухав усе підряд: від шансону до «The Stooges», «Т. REX», Генрі Роллінза, «Led Zeppelin».

- Як самому бути кумиром?

- Я не думаю, що ми – це той гурт, у якого ціла армія фанів, і який дуже поступово і концептуально створює музику. Ми – музика радості і енергетики, тому нас сприймають, як щось південне, енергійне і позитивне.

- Дворазова участь в Євробаченні якось вплинула на долю гурту?

- Все впливає, так чи інакше. Так, напевно. Це такий експеримент, своєрідний Новий рік. Але все ж, найцінніше в житті музиканта – писати пісні, створювати класні платівки і бути чесним. Тут дилема: заробляти на життя або творити. Треба «пахати», а лінь – перепона.

- Ще раз взяли б участь у Євробаченні?

- Ой, не знаю ... Це все спонтанно, не люблю загадувати.

- Читала на Вашому сайті «Записки Романа». Дуже сподобалося. Не думали видати книгу?

- Якщо чесно, не дуже люблю писати в Інтернеті. Ні на Фейсбуці, ні в Однокласниках я ніколи в житті не був. Я краще піду до якогось пастуха чи старого музиканта і поп'ю з ними чаю, поспілкуюся. Була хіба що ідея написати про досвід, можливо, це було б цікаво іншим людям. Я накидав нашу історію – періоди з життя, як все було, але мені здається, що ми ще доволі молоді, аби писати якісь мемуари. Щонайменше, нам хотілося б записати хорошу платівку. Напевно, це і потрібно робити, а не їздити на якісь конкурси.

- Що самі любите читати?

- Мало часу, аби читати. Але люблю справжню історію, щоденники про реальне життя. Художню літературу не дуже люблю. Хороші книги – це чудово, але немає часу. Обожнюю хороше кіно.

- Найбільше, певно, фільми Кустуріци?

- Це був певний період. Класика світового кіно, – він зняв кілька шедеврів. Я люблю фільми, які можна дивитися все життя.

- Як знімаєте стрес? Читала, що Ви займаєтеся йогою. Вона якось сприяє творчому процесу?

- На йогу немає часу. А як знімаю стрес, – виїжджаю за місто, на природу, гуляю полями. Є кілька місць, де можна відновитися і побути в тиші.

- Що ще відбувається в Молдові у світі музики? Є групи, яких, можливо, не знають в країнах СНД, але вони відомі в Європі, у світі?

- Є цікава група «Тригон», Валентин Багян – людина, яка експериментує з фольк-музикою. «Леутарій», – віртуози Молдови, – це фольклор і більш академічне виконання. З рок-музики в нас є групи «Alternosfera», «Gîndul Mîţei». Як і всюди, є андеґраунд, група «Cuibul».

- Кого із українських виконавців знаєте, слухаєте, любите?

- Звісно, ми спілкуємося із гуртом «ВВ», із хлопцями з «Гайдамаків», зараз це вже «Kozak System». Я люблю таку кореневу музику – world music. Мені Ваня (Іван Леньо з гурту «Kozak System», – «24») записав карпатську музику і я її слухаю, наприклад, старовинні колискові пісні. Ми, до речі, планували поїхати в експедицію із Сашком Положинським та «Kozak System» в Карпати, – туди, де знімалися стрічки Параджанова, зокрема «Тіні забутих предків». Я ніколи не був в цих місцях, тож хотілося б подивитися на села, побачити, як там люди живуть, послухати народних музикантів, можливо, навіть купити інструменти. Може, поїдемо восени.

Ми, до речі, планували поїхати в експедицію із Сашком Положинським та «Kozak System» в Карпати, – туди, де знімалися стрічки Параджанова, зокрема «Тіні забутих предків».

- Звідки любов до етно, до народної музики та народних інструментів?

- Не знаю, від мами, від Бога, це неможливо збагнути. Комусь подобається збирати вогнепальну зброю, а хтось любить збирати народну музику та народні інструменти.

- Чи є в планах ще пісні українською мовою, окрім «DJ Василій»?

- Це був експромт: нас попросив заспівати ваш «співочий» ректор Михайло Поплавський. Планів дуже багато, але чого про них говорити, їх треба реалізовувати.

- Ваші виступи – це скоріше імпровізація чи сценарій?

- Ні, це не імпровізація, у нас є програма. Ми не граємо музику, якій властива імпровізація, це не джаз, не блюз, не лаутарія, не джипсі-свінг. У нас більше такий енергетичний удар.

- Ви відіграли безліч концертів за кордоном (на заході – Німеччина, Австрія, Швейцарія, на сході – Туреччина, Азербайджан). Чим відрізняється публіка?

- Це різні менталітети, вподобання публіки, різна історія, життя. Але, загалом, молодь, яка приходить на фестивалі, завжди відкрита.

- Ви виступаєте на фестивалі «Захід» напередодні дня незалежності України. На Вашу думку, чим є для країни незалежність?

- Якщо порівняти країну із сім’єю, то незалежність – це бути самостійним, вміти керувати своєю сім'єю (країною), бути добрим, розумним, щоб у тебе вдома було чисто, мирно і все зроблено з розумом. Незалежність – це можливість жити самостійно, але це ще треба вміти, це – теж мистецтво.

- Ви, мабуть, чули про «мовний» закон в Україні та про ймовірність того, що російська мова стане другою державною. Як Ви ставитеся до двох чи більше державних мов?

- Політика настільки підступна річ, що маніпулює людьми, тому вони завжди знаходяться в омані, і неможливо адекватно оцінити те, що відбувається. Розумні люди завжди говорять на декількох мовах, але є поняття патріотизм і націоналізм. Друге – це погано, а перше – це добре. Політикам не вигідно, щоб люди були багатими, розумними, щоб вони добре жили, – ними тоді важко керувати, і красти теж дуже важко. У Швейцарії, наприклад, 4 державні мови, але вони розумні. Але це все насправді дуже складно. Поняття свободи – скоріше індивідуальна річ: десь на Заході у людей більше свободи, але у них не було такої кривавої історії, як у нас.

- Дякую! Бажаю Вам творчих успіхів і якомога довше тішити ваших шанувальників новими піснями.

- Дякую й Вам.


Розмовляла Іра Вовк,
Телеканал новин «24».

Фото: Іра Вовк