Згадати Все. Від "блатних" акордів до сольфеджіо: як вчилися музики
Сьогодні згадуємо музичні школи і музичні інструменти.
Це саме той випадок, коли мета виправдовує засоби. Вчитися грати на гітарі, особливо якщо вона не дуже якісна, справді боляче. Але ще років зо 20-30 тому володіти цим інструментом – це був must have для кожного поважаючого себе підлітка чи юнака. То ж заради чого добра половина чоловічого населення натирала мозоляки на пальцях?
"Заради уваги протилежної статі. Тому що це стовідсотковий успіх. Навіть якщо ти паскудно граєш на гітарі, завжди якусь дівчину можна охмурити цим", – сказав музикант Тарас Чубай.
Читайте також: Згадати Все. На чому слухали музику
Музичними школами були двори багатоповерхівок. Наставниками – бувалі хлопці, які з гітарою були "ти". А замість основ нотної грамоти – легендарні три, даруйте за жаргон, блатні акорди.
У дворі ніхто, звісно, музичними термінами не володів. Так, за слово "субдомінанта" взагалі можна було отримати стусанів. Але! Якщо ти знаєш три акорди – перед тобою відкриваються будь-які музичні горизонти. Під них співали буквально все. Особливо популярною були пісні про нещасливе кохання. Авторів цих підліткових балад ніхто ніколи не знав. Такий собі дворовий фольклор.
Співати все це належало неодмінно гугнявим голосом. І в ноти, як ви розумієте, потрапляти не обов’язково. Головне тут – правильний ритм. А для цього уже треба володіти технікою гітарного бою.
Як на трьох гітарних акордах умудрялися зіграти будь-яку пісню? Чому всі синтезатори називало іонікою? І в чому – а найцікавіше навіщо – варили гітарні струни – дивіться у програмі.