Ахтем Сеітаблаєв розповів про те, які жанри можуть бути популярними в українському кіномистецтві найближчим часом. Він назвав власні роботи, які в його житті є найбільш визначними, а також зізнався, що є стимулом для роботи, як режисера, так і актора. Про все це та інше – читайте в ексклюзивному матеріалі 24 каналу.

Читайте також: Акторська та режисерська професії – прекрасні, бо не мають меж: інтерв'ю з Ахтемом Сеітаблаєвим

Чим, на Вашу думку, варто зайнятися українським режисерам: екранізаціями чи втіленням сюжетів реальності?

Тим, що тебе, як режисера, вразило. Тим матеріалом, повз який ти не можеш пройти. Якщо ти відчуваєш надзвичайно сильну потребу поговорити за допомогою цієї драматургії з глядачем, з самим собою. Те, про що ти не можеш мовчати. А чи це буде класична драматургія чи сучасна, не так важливо, як на мене.

Нещодавно був скандал, пов'язаний з телеканалом "1+1". Все сталося через те, що представники телеканалу заявили, що українська мова – для комедій, а російська – для мелодрам. Чи погоджуєтеся Ви з цим?

Я просто скажу їм самим – це абсолютна нісенітниця. Я й сам мав честь грати з українськими артистами. Це були різноманітні жанри: драми, трагедії, комедії. Все залежить від досвіду, від таланту, від гармонічного втілення всією командою тих або інших завдань. А слова щодо мови – це просто непрофесійна брехня.

Не завжди актори, які підходять на ту чи іншу роль, можуть зіграти її добре українською. Кінематограф у нашій державі розвивався російською і всі звикли до цього. Як можете прокоментувати не володіння українською мовою сучасних акторів?

По-перше, загально відомо, як знищувалася українська мова. Пам'ятаю, коли я приїхав в 1993 році навчатися в Київ на режисерський факультет, було таке відчуття, що доволі часто соромляться розмовляти українською. Якщо ти мріяв досягти успіхів, кар'єрного зросту в професії, ти повинен був знати російську. Це робилося навмисне і почалося ще декілька століть тому. Є й інша складова. Багато кінематографічних праць знімали на замовлення російських телеканалів, бо не було раніше попиту серед українських. Це не створювало конкурентного середовища серед українських артистів, щоб гарно знати мову та розмовляти нею. Навпаки, вивчали російську. Є й третя складова. Деякі актори не дуже й прагнуть вивчити українську. Але цей процес потребує державної підтримки, замовлення.

Окрім власної свідомості, окрім виховання всередині родини, друкування книжок, телевізійного контенту, законів, які підтримують або вводять квоти. Був галас, коли тільки вводили квоти, зокрема на радіо, що немає гарної української музики, хто буде слухати радіо. А скільки з'явилося нових імен, українських музикантів. Під час трагічних подій, які відбуваються сьогодні, російсько-української війни, необхідно підтримувати культурну складову. Адже вона є однією із головних причин цієї війни. Саме в цей час потрібно намагатися виробляти якомога більше якісного контенту: телевізійного, музичного, друкувати книжки, робити анімацію, бо все починається з дитинства. Це має стати сталою працею і, насамперед, з боку держави.

Уявіть, що Ви прийшли в кінотеатр на прем'єру фільму. За якими критеріями будете його оцінювати?

Якщо я перестану аналізувати, як це зроблено. Тобто, що стрічка мене настільки захопить, що буду дивитися її, як звичайний глядач, який жодного відношення немає до цієї професії.

Яку стрічку можете назвати найбільш вдалою за весь час роботи?

Не буду з перебільшенням казати, що мені надзвичайно важлива кожна роль в театрі і в кіно. Звичайно, серед них є такі, які стали певними етапами в моїй професії: "Хайтарма", "Кіборги", "Додому". Це і вистави: "Ромео і Джульєтта", "Кармен", "Магбет", "Обман довжиною в життя". Я щаслива людина, бо мені є що назвати самому собі в переліку робіт як режисера та актора, що є надзвичайно важливими.

Що стимулює Вас працювати у кіноіндустрії як режисера та як актора?

В своїх роботах я можу поговорити з собою і з глядачем про те, що мене турбує. Рефлексувати якщо не на сучасні події, то на людські риси, фундаментальні якості, які оточують будь-яку людину. Кохання, зрада, дружба, гідність, самопожертва і жорстокість, пасіонарність і маніакальність… Але, коли я дивлюсь в очі своїх дітей або батьків і бачу, що вони раді за мене і відчувають гордість за свого сина або за батька – це найбільша винагорода.

Як професіонал своєї справи, чи можете зробити прогноз щодо того, який жанр в українському кіномистецтві буде популярний у найближчі п'ять-десять років?

Вподобання українського глядача навряд чи будуть сильно відрізнятися від загально світових. Можливо, я не помилюся, коли скажу, що це знову ж таки будуть: комедії, фентезі, анімації, стрічки для родинного перегляду, драми, якісні серіали різноманітних жанрів, хорори, трилери. Можливо, у нас з'явиться своя потужна система платформ в мережі, де можна буде створювати свій список стрічок, які хочеш переглянути. Вони й зараз є, проте мало розвинуті. За це люди можуть платити кошти і таким чином стимулювати виробника чи платформу виробляти нові продукти. Пандемія коронавірусу ще раз підкреслила необхідність створення якісного контенту задля перегляду в мережі.

Якщо брати до уваги авторитети світової кіноіндустрії, то чиїм досвідом цікавитеся найбільше?

Перелік видатних майстрів і в акторській праці, і в режисурі доволі великий. Відмінність в тому, що під час якоїсь конкретної роботи, над якою я сам працюю, акцентую увагу на певному акторові чи на певному режисерові, які працювали або працюють над тим жанром або схожою історією, яку зараз розробляю.

Пандемія коронавірусу змусила увесь світ зупинитися. Як вона вплинула на Вашу роботу?

Потрібно було не впасти в депресію. Перший тиждень була дуже велика розгубленість: "Що робити? Як робити?". Бо моя професія − одна із тих, яка безпосередньо пов'язана з наочним спілкуванням з глядачем, особливо в театрі. Почав читати і дивитися те, на що раніше не було часу. Працюю над новими проєктами, які можна буле представити як в мережі, так і на телебаченні та в кінотеатрах. Бо все-таки враження від перегляду стрічки на великому екрані зовсім інше. Почав з одного сценарію, потім підтягнулися ще замовлення, і ще. Декілька тижнів тому спіймав себе на думці, що не встигаю. Днями мав честь приймати участь в онлайн-обговоренні "Форум вільних людей" під егідою Українського католицького університету. Там Владика Борис Ґудзяк сказав дуже слушну річ: "Якщо дякувати Богу ти здоровий, не маєш права марнувати цей час, а скористатися ним задля самовдосконалення". Зараз немає можливості спілкуватися з глядачем наочно, але я працюю заради нашого майбутнього діалогу: пишу сценарії, готую виставу, самовдосконалююся. Потім ми разом радітимемо, коли глядачі прийдуть дивитися виставу або стрічку в кінотеатрі.