Школярі перетворили вірш Лесі Українки на реп-композицію: відео

Ще ніхто не робив реп-версії вірша "Мріє, не зрадь". Та саме ця поезія з творчості Лесі Українки приглянулась талановитим вокалістам зі Львова. Ідея запису розпочалась зі звичайних читань на заняттях з акторської майстерності у Творчій школі. І все тим би й обмежилось, якби Павло Табаков не взяв цей текст та поєднав із демоверсією сьогоднішньої емоційної прем’єри у стилі реп.

Дивіться також: "Коли ховають молодих": Alyona Alyona присвятила пісню 15-річному Дані Дідіку

"У кожної людини є мрія, яка веде її по життю. Але не всім і не всі мрії даються легко… Головне – не здаватися, навіть якщо мучать відчай, біль, безнадія, безсонні ночі… Бажання дітей із Творчої школи Павла Табакова неординарно підготуватися до поетичних читань з нагоди дня народження Лесі Українки і перетворило маловідомий вірш славетної української поетеси на реповану композицію, що пробирає до мурах", – прокоментували представники Павла Табакова.

Одразу після того, як пісня зазвучала у стилі реперського треку, чимало школярів проявили бажання взяти участь у записі. Тому викладачам довелось проводити кастинг та обрати 17 дітей, які й постали у ролику. "Мріє, не зрадь" стали тими словами, які талановиті вокалісти точно ніколи не забудуть. Водночас творчість Лесі Українки стала цікавою для підлітків, які тепер читають, експериментують, вигадують і уже самі пропонують створити нові поетично-музичні проєкти.

Дивіться відео до пісні "Мріє, не зрадь", записаний школярами на вірш Лесі Українки:

"Мріє, не зрадь" Лесі Українки: текст реп-композиції

Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила,
Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей,
А тепера я в тебе остатню надію вложила.
О, не згасни, ти, світло безсонних очей!

Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари
В серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть,
Вже ж тепера мене не одіб’ють від тебе примари,
І не зляка ні страждання, ні горе, ні смерть.

Я вже давно інших мрій відреклася для тебе.
Се ж я зрікаюсь не мрій, я вже зрікаюсь життя.
Вдарив час, я душею повстала сама проти себе,
І тепер вже немає мені вороття.

Тільки – життя за життя! Мріє, станься живою!
Слово, коли ти живе, статися тілом пора.
Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
Той не вмре, не здобувши нового добра.

Мріє, колись ти літала орлом надо мною, –
Дай мені крила свої, хочу їх мати сама,
Хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною,
А як прийдеться згинуть за теє – дарма!