"Богемна рапсодія": про Фреді Меркюрі як шоумена, але не як особу

"Богемна рапсодія" йшла до прем'єри болісно (зі зміною акторів і неоодноразовим переписуванням сценарію) і довго – близько 10 років. Ймовірно, доробили стрічку виключно на морально-вольових. В режисерському кріслі прописались Браян Сінгер (який конфліктував зі всіма і особливо виконавцем головної ролі) та Декстер Флетчер (який став рятувальним кругом із меншим досвідом, але й меншим рівнем конфліктності), а на екрани потрапив Рамі Малек (найбільше знайомий глядачеві з серіалу "Містер Робот"). Останній, до слова, видобув із себе влучну "меркурівську" міміку обличчя та пластику тіла, що додає байопіку жирний плюс у карму.

Також у кіно: "Народження зірки": дует Леді Гаги і Бредлі Купера

На початку 70-тих легендарний Фреді Меркурі був іще Фарухом Булсарою, 24-річним переселенцем із Занзібару, який вантажить валізи в аеропорту Хітроу і має твердий намір стати відомим. З цього моменту творці "Богемної рапсодії" галопом поведуть нас по ключових моментах історії Queen: от хлопці знайомляться, оп — і перший концерт, альбом, продюсер... Декілька хвилин і ми вже бачимо як Queen "продає" студії звукозапису ідею пісні Bohemian Rhapsody з жартом про 6 хвилин, який ви могли чути в трейлері. Воу, це дуже швидко і поверхнево. Водночас, кіно зображає і нюанси, які можна було упустити за потоком подій. Наприклад, випадково зламана на одному з перших виступів мікрофонна стійка, яка надихнула музиканта на тисячу і один спосіб використання стійки під час шоу на сцені. Хоча і про це можна швидко дізнатись із вікіпедії.

Фільм не розповідає досі невідомих фактів про Queen чи зокрема життя Меркурі. Середньостатистичний глядач і так знає кожну пісню, яка звучить в кінозалі, в курсі про артистичність, скандальність, бісексуальність Меркурі і про його смерть, спричинену СНІДом. Кіно не дає нам набагато більше, ніж це. "Богемна рапсодія" розкриває Фреді Меркурі як шоумена, але не дає зрозуміти, якою він був людиною.

І є ще цей неприємний вусатий чоловічок, який взяв на себе роль первородного зла "Богемної рапсодії". Він – "погана компанія", яка спонукала Фреді до оргій, наркотиків та пиятик. У фільмі цей вусань зображений надто сильною і надто негативною силою, так, ніби ми дивимось мультфільм з головним героєм, який заплутався, і темною силою, що користається з його безвольної слабкості. Не дуже віриться, що фронтменом Queen так маніпулював якийсь дядько, чиє ім'я забуваєш одразу після того, як він представився.

Отож, важливо пам'ятати, що це не документальне кіно. На знімальному майданчику навіюють дотакового драматизму і події не завжди збігаються з реальністю. Наприклад, концерт на Вемблі, яким завершився фільм, відбувся до того, як Фреді дізнався, що ВІЛ-інфікований. У кіно ж він мотивується страхом смерті і просить гурт зіграти наче востаннє. Непогана причина, без сумніву: концерт Live Aid, що відбувся 13 липня 1985 року, зібрав 72 тисячі глядачів на Вемблі і ще 1,6 мільярда перед телеекранами. Цей виступ надто добре підходив під роль фінального штриха, аби уникнути спокуси трохи пересунути події фільму в часі.

Чи вартий уваги фільм "Богемна рапсодія"? Незважаючи на критику і недосконалості, безперечно, вартий. Глядачі виходять з залу наспівуючи Show must go on, ще декілька днів потому хочеться слухати Queen, а першим ділом вдома хочеться знайти десь на Youtube той самий виступ на Вемблі (ми вже це зробили — ось) і послухати ще раз. Зрештою, найбільша цінність цього кіно не в історії життєвих злетів та падінь Фреді Меркурі, а в можливості відвідати такий-сякий, але концерт гурту Queen.

Читайте також: "Погані часи у "Ель Роялі": коли кожен не той, ким видається