"Океан Ельзи" записуватиме альбом у тому складі, який є, — Вакарчук

20 років — солідний вік. Поясніть феномен, як рок-гурту в Україні вдається збирати стадіони?

Я звідки знаю. Це не мене треба питати, а глядачів, це завдяки їм. Я просто роблю музику і гурт також. Спеціально ми нічого не придумуємо.

Після подій Євромайдану Росія вас мало не робить "персоною нон-грата"...

Сподіваюся, що це надто буквальне порівняння. Я б не хотів, щоб так трапилося на юридичному рівні. Сподіваюся, що мільйони наших прихильників у Росії чекають нас і хотіли б, аби ми якнайшвидше приїхали. Не думаю, що потрібно за щось боротися чи пробивати, думаю, час усе розставить на свої місця. Хочу сказати, що ми завжди із любов’ю і повагою ставилися до російської публіки і продовжуємо це робити. Знаю, що це почуття — взаємне. Думаю, усе це — тимчасові труднощі, які ми переборемо.

Ви колись сказали, що не збираєтеся повертатися у політику. Наскільки останні події у країні змінили вашу позицію?

Навпаки, вони підтримали мою позицію. Бо якщо я таки користуюся певною довірою людей, то цю довіру важливо не загубити і допомагати країні, маючи цю довіру і вплив. Як тільки підеш у політику — рівень довіри різко падає.

Виходить, що Ваша музика невід'ємна від політики.

Чому? Я у своєму житті тільки одну пісню написав, так би мовити, "на злобу дня", яка була б пов'язана з політикою – "Веселі, брате, часи настали". І ми її, до речі, ніколи не виконуємо на концертах. Усі інші пісні — про все, не політичні. А цю пісню не виконуємо, бо концерти "Океану Ельзи", хочете ви цього, чи ні, але передбачають розвагу. А ця пісня в іншому ключі, її не хочеться ставити у ряд із піснями, під які люди стрибають.

Зізнавайтеся, за кого голосували (на виборах президента України)?

Це моє конституційне право — не говорити про це. Сьогодні не так важливо, хто за кого голосував, важливо, що Україна обрала президента і обрала у першому турі. Це мене тішить і важливо, що далі простіше відбуватиметься формування влади.

Україна зараз переживає найважчі часи періоду незалежності — події на Сході. Ваша музика дарує людям надію, разом із Вами співають, що все буде добре. З’явилася інформація, що ви будете йти у творчу відпустку. Наскільки це правда і якщо так, то наскільки тривалою вона (відпустка) буде?

Це правдива інформація. Але хочу вам сказати, що чим більше ці події відбуваються, тим у нас більше бажання не робити цієї творчої відпустки, бо є якесь бажання продовжувати писати пісні, робити альбоми, хочеться якоїсь такої позитивної співпраці.

Очікуєте сплеску культури після усіх цих подій? Бо після подій Євромайдану і зараз, фактично під час війни, свідомість українців кардинально змінилася.

Дай Бог, щоб вона змінилася, це так просто не відбувається. В українців часто змінюється свідомість, але цього вистачає на три місяці. А хочеться, аби вона змінилися раз і назавжди. А стосовно очікувань, то не думаю, що пісні пишуться "на злобу дня", а швидше у вільному і спокійному суспільстві розвиваються різні творчі течії. Війна — це привід для внутрішньої рефлексії, але не завжди для творчості. Згадайте ХХ-те століття, найпродуктивнішою є післявоєнна творчість. Як я співаю — "коли настане день, закінчиться війна".

Ви анонсували, що відпустку можете відкласти. У що це може вилитися — більше концертів чи новий альбом?

Якщо сідати і працювати, то мабуть новий альбом. Ми з гуртом говорили на цю тему й усім цікаво, тому поживемо — побачимо. Це навіть не плани, це — теоретичні думки. Думаю, до середини осені ми про це й не думатимемо. У нас заплановано багато концертів і у Європі, і в Америці, і в Канаді, і на Кавказі... тобто, роботи ще багато.

Ви розпочинаєте своє турне із міста, де фактично усе розпочалося. Не хвилюєтеся?

Воно мало розпочатися у Донецьку. Але так склалися обставини, що нам довелося його перенести. Я уже давно не хвилююся на концертах. Минулого року те ж саме було, тільки зараз наче буде трохи холодніше, але на стадіоні все одно буде тепло.

Якісь сюрпризи готуєте?

Побачите.

А стосовно старого складу...

Сьогодні ми не гратимемо із старим складом. Я не хочу, аби люди на це чекали, бо ми точно домовилися про концерт зі старим складом у Києві, але це графіки різних людей, які треба зібрати до купи. Тож ми вирішили, що у Києві усі можуть, тож нехай там і буде.

Можливо, дещо дивне питання. Зібравшись зі старим складом ви подарували неабияку надію на возз'єднання...

Група — це група. У нас немає возз'єднання, є 5 людей, які грають у групі, і ті люди, які хотіли грати в "Океані Ельзи", у ньому грають, ті, які не хотіли, — не грають.

З тими людьми, з якими Ви виступали на Майдані, готові записати новий альбом?

Я б з радістю зробив щось спільне, але гурт "Океан Ельзи" записуватиме альбом у тому складі, який є. Ну от із Дімою Шуровим ми зробили "Брюссель", можемо з іншими щось зробити. Паша зараз зайнятий мистецькими проектами, менше музикою, Юра живе у Франції. Я про це не думаю. Але це цікаве питання — можна було було б щось зробити, але не альбом "Океану Ельи", це було б неправильно, оскільки є колектив, який займається цією музикою. Це — гурт, решта — історія.

Ми говорили про культуру. Чи є надія на відродження української музики?

Зрозумійте, що штучно не можна щось відродити. Аби щось створилося, потрібно багато факторів. Найголовніше — сумістити дві речі: талант і чітке розуміння того, що ти хочеш і сили досягнути цього. Є багато талановитих музикантів, які не мають характеру, а без нього нічого не зробиш. А є багато людей із характером, але бездарних. А це має співпадати. Це —речі трохи поза державною підтримкою. Але, водночас, держпідтримка може показати, що це тренд і тоді багато людей, які інакше стануть фізиками і лікарями чи колгоспниками, може підуть займатися музикою і чогось досягнуть.

Ви спілкувалися із представниками нової української влади, політиками. Чи готові вони взагалі це питання підіймати?

Якщо чесно, саме про це я з ними не говорив, але, думаю, готові. Але держава може творити певні умови для розвитку мистецтва, але вона не може за ним доглядати, як за рослинами у теплиці, бо мистецтво — річ незалежна. І якщо держава ним і займається, то це уже не справжнє мистецтво.

Чого побажаєте глядачам?

Хочу побажати завжди тримати голову високо і пам’ятати, що разом ми можемо вийти із будь-якої ситуації. А безвихідних ситуацій не буває. Сподіваюся, усе, що відбувається сьогодні в країні, залишиться у минулому, ситуація налагодиться і все буде добре.