Про автентичні різдвяні традиції та подарунки: інтерв'ю з Віктором Винником

Фронтмен гурту "МЕРІ" Віктор Винник поділився своїми дитячими спогадами про різдвяні свята, родинні традиції. Чим музиканту запам'ятався 2020 рік та що очікує від нового 2021-го, читайте в ексклюзивному інтерв'ю для 24 каналу.

Читайте також Про зйомки "Перших ластівок: Zалежні" та ідею серіалу: Олег Гоцуляк дав ексклюзивне інтерв'ю

Наближаються різдвяно-новорічні свята. Для кожного цей період по-своєму особливим. Чи є він таким для Вас та чи є, можливо, якась тепла історія, пов’язана з новорічними святами, з якою Ви б з радістю поділились із читачами?

Цей період для мене в першу чергу пов’язаний з дитинством. Мені пощастило народитись не на асфальті, а в карпатському селі, тому відповідно традиції святкування Різдва (а моє дитинство припало на 80-ті роки), які я бачив тоді і брав у них участь, залишили по собі чимало приємних спогадів.

Зараз, на жаль, цього всього вже майже немає. Святкування перейшло в розряд професійного: наприклад, у вертепі звичайних людей замінили актори, часто в хороших костюмах, співаки з хорошими голосами. Зник той шарм щирості, коли до цього дійства долучались звичайні пересічні люди.

Також в часи радянської влади це було антизаконно і протисистемно, адже знаємо, що тоді активно пропагувався атеїзм, тому Різдво й інші релігійні свята опинилися під забороною. Цей факт теж додавав у певному сенсі цікавої нотки. Пам’ятаю, мені ще було небагато років, можливо, років десять, але я вже відчував момент, що ми робимо щось те, що насправді заборонено. Цей факт додавав таким пригодам ще більшого азарту! Тому Різдво для мене – це насамперед теплі спогади з дитинства!

Віктор Винник / Фото з архіву Віктора Винника

У більшості українських родин різдвяні свята неодмінно були пов’язані із багатьма давніми традиціями, що передавалися із покоління до покоління. А у Вашій родині були такі традиції?

Так, справді Різдво в моїй родині також було пов’язане із чималою кількістю традицій. З теплотою пригадую сільську хату, де збиралася величезна родина, де було багато дітей та дорослих. Традиційно дідусь вносив до хати дідуха, ягничку, та перед тим завжди робив невеличку театральну постановку. Вимикалося світло й залишалася лише свічка. Дідо йшов з надвору через сіни й стукав тричі у двері. Йому відповідала бабуся і зав’язувався такий діалог: "Що несеш? Золото! А що важить? Олово".

Він повторювався три рази. Лише після того дідусь входив до хати, вітав усіх: "Христос ся рождає!", і тоді вмикали світло й починали святкування. Завжди стелили багато соломи, в ній можна було дуріти, катулятись. Також в соломі розсипали цукерки. Для дітей це була велика радість, бо їх ще треба було там знайти.

Також ще були пироги (у нас так називали вареники), в які заліплювали ще радянські копійки. Завжди було цікаво, кому ж попаде такий вареник. Ну і самі страви були якісь особливі…

Колядки на той час співали цілком автентичні, тому що по маминій лінії родина – це переселенці з Сяну, а по татовій – сколівчани. І ті, і інші були бойками, тому надзвичайно цікаво було слухати, як вони колядували! На жаль, я вже детально не пам’ятаю, як воно все відбувалося, але й дотепер згадую магічну атмосферу різдвяних святкувань.

У дитинстві ми всі з нетерпінням очікували Дня Святого Миколая, щоб знайти під подушкою заповітні смаколики чи іграшки. А Ви любите подарунки? Що Вам більше до вподоби: отримувати їх чи дарувати?

Я дуже пізно дійшов до цього моменту, напевно десь в третьому класі, коли зрозумів, що Миколая (але наголошую: до певної міри!) не існує. Мені це пояснили в школі, але спочатку я не повірив. А потім сів, подумав, і пазли якось склались. Але ще довго думав про це: ну як же так!? (сміється – ред.)

Отримувати подарунки люблять усі! Я переконаний у цьому, і теж люблю подарунки. Також люблю і дарувати, єдине, що я знаю напевно, що на жаль не наділив мене Бог мистецтвом обирати і дарувати подарунки. Та й приймати також... Тому що, як на мене, це реальний талант!

Повірте, є люди, які вміють якусь дрібницю чи дурничку подати так правильно і красиво, що одразу розумієш, наскільки це цінно і важливо! У мене чомусь з тим не дуже склалося (сміється – ред.) Навіть коли дарую цінну і красиву річ, не знаю, як при цьому себе вести. І виходить воно зазвичай чомусь буденно і несвятково. Вважаю, що то такий собі мій мінус. Чомусь завжди все що пов’язане із подарунками, викликає в мене почуття незручності.

Віктор Винник / Фото з архіву Віктора Винника

Який подарунок Вам найбільше запам’ятався?

Якщо згадувати подарунки, пов’язані із різдвяними святами, то це звісно подарунки до Дня святого Миколая. Коли дуже щось хотів чи мріяв про щось, і отримував. Одним із таких були лижі. Я проснувся зранку, побачив їх біля ліжка і дуже-дуже зрадів! Або конструктор якийсь. Одним словом – маленькі радості радянських дітлахів 80-х років.

Вже стало доброю традицією, коли відомі артисти записують до Нового року та Різдва тематичні сингли чи альбоми. Чи є у планах у Вас щось подібне?

Наразі у планах такого немає, але іноді плани виникають нізвідки. Тоді чому б і ні? Наприклад, у зарубіжній музиці практично кожен артист чи гурт вважає за потрібне записати щось до Різдва. Цього року, знаю, Бон Джові (Bon Jovi) записав чудовий альбом різдвяних пісень.

У нас така традиція тільки потроху формується. Можливо, колись це і буде поширеним. Водночас, я проти кон’юнктури, мені не подобається щось робити на вимогу дня і часу: що мовби ось це зараз актуально, тому щось подібне треба написати чи заспівати.

Тим не менш, у нас в репертуарі є дуже драйвова пісня "Миколай". Вона ще з попереднього альбому "Я з України", який вийшов у 2016 році. Тому цілком можливо, що колись я також дійду до того, щоби написати авторську різдвяну композицію або ж переспівати відомі колядки чи щедрівки.

Віктор Винник і МЕРІ – Миколай: дивіться відео онлайн

Карантин, на жаль, продовжується, тому більшість запланованих новорічних святкувань будуть скасовані або ж відбудуться із суворими обмеженнями. Чи очікувати шанувальникам офлайн/онлайн-події від Віктора Винника та гурту "МЕРІ"?

Це, на жаль, дуже болісний момент. Офлайн-подій як таких поки що не заплановано, тому що ми за крок до локдауну, який вже не буде скоріш за все таким як весняний. Однак, як не прикро, але культурна шоу-бізнесова сфера не встигла оговтатись ще від весни 2020 року. Осінь, на яку покладали багато сподівань, не принесла нам нічого нового, а зима – тим більше, тому треба це все перебути і нема на то поки ради.

Відповідно якихось планів щодо концертів у нас немає, натомість записуємо пісні. От місяць тому вийшла пісня "Чорні очі". Хоч до Різдва вона не має відношення, та проблема в тому, що ми не мали змоги її запрезентувати наживо. Водночас у деяких питаннях я оптиміст: зовсім недавно ми випустили п’ятий альбом, але вже видаємо сингли із шостого, над яким зараз іде робота.

Тому треба пережити цю зиму, і думаю, що там на горизонті нас чекає щось хороше!

Віктор Винник і МЕРІ – Чорні очі: слухайте пісню онлайн

Нелегкий 2020 рік добігає кінця. Яким він був для Вас?

Часи не обирають... Звичайно, цей рік був не таким, як би хотілося: у День щастя, 20 березня, ми випустили свій п’ятий альбом "Снайпери-амури" і майже одразу почався локдаун. Нам довелось відмінити всі події, якими ми хотіли презентувати його.

Влітку було якесь кволе концертне життя і ми змогли дати кілька концертів. Востаннє наш концерт з дотриманням усіх вимог відбувся на Покрови. Тому в плані концертної діяльності похвалитись глобально немає чим, як і багатьом іншим артистам. До цієї ситуації можна ставитися по-різному. Я, наприклад, ставлюся з розумінням. Звичайно, є багато питань у плані вибірковості: комусь не можна, а комусь можна виявляється, і так далі…

Проте надіюсь, що більшість людей вже зрозуміли, що таке епідемія коронавірусу. Що це є, що це не вигадки чи якась всесвітня змова, а підступна і небезпечна хвороба. Тому треба пережити цей період, щоб в результаті зберегти життя і здоров’я. Бо як не крути, це основне!

Віктор Винник і МЕРІ – Снайпери-амури: дивіться відео онлайн

Кажуть, у новорічну ніч слова мають магічну силу! Що б Ви побажали читачам?

Вірю, що слова загалом мають магічну силу. А в новорічну чи різдвяну ніч напевно ще більшу!

Я б хотів, щоб ми знайшли в собі сили і терпіння. Щоби не дозволили покидати нас вірі і надії у те, що нас чекають кращі часи. Знаю, що це неодмінно станеться, хоч невідомо через який термін. Але це точно буде! Наступний рік також буде нелегкий, це всі розуміють, тому що якщо людству вдасться побороти пандемію, це не буде за день, два чи три…

Але знову ж таки, ми здобули важливий і цінний досвід, і вже в майбутньому, де цілком можливо нас будуть очікувати різні неприємності, думаю, що ми будемо більше готові до цього! Це важливо, тому що досвід не вкрадеш і не купиш. Його можна тільки таким чином здобути.

Бажаю усім зберігати тепло, берегти рідних, близьких і любити свою країну, адже крім нас її любити і захищати більше нема кому! Слава Україні! З Різдвом і з Новим роком!

МЕРІ – Кісс на біс: дивіться відео онлайн