„Erasure“ розповіли про музику, моду і світ вцілому

Зараз музиканти працюють над новим мальбомом, який обіцяють презентувати наприкінці року. В рамках міні-турне країнами СНД музиканти Енді Белл та один із засновників легендарних „Depeche Mode“ Вінс Кларк поділилися своїми найсвіжішими новинами та розповіли про своє ставлення до музики, моди та світу вцілому.

— Доброго дня! Вітаємо Вас в Україні! Традиційно на початку розмови хотілося б запитати, як зустріла Вас українська земля, Ваші перші враження від подорожі?

Енді Белл: Поки що ми мали нагоду побачити Україну лише з вікна автомобіля по дорозі сюди. На перший погляд, усе виглядає дуже миролюбно, спокійно.

Вінс Кларк: Але, поки ми були в літаку, ми встигли почитати трошки свіжої української преси. На її сторінках все виглядає більш драматично — там багато про політику, корупцію, міністрів у в’язниці. Втім, було дуже цікаво побачити країну до якої прямуємо — і з цього боку.

— Розкажіть, за яким принципом готували концертну програму для України? Що плануєте виконати — нові композиції, чи свої найвідоміші хіти?

В.К.: Це буде свого роду екскурс в історію групи. Ми плануємо зіграти багато дуже відомих композицій та хітів, дещо буде дуже старе, але таке ж близьке і нам і нашим шанувальникам. Буде також одна зовсім нова пісня.

— А чому ж лише одна нова композиція?

Е.Б.: А тому що поки що ми вирішили їх приберегти.

В.К.: Поки що ми їх не граємо, адже запис щойно завершився. Буквально минулого тижня. Зараз ми їх допрацьовуємо і вже згодом презентуємо.

— Ви говорите про матеріал свого нового альбому „Tomorrow World“?

— Так-так!

— На що він буде схожий за стилем? На ваші класичні хіти, чи це буде щось зовсім нове?

Е.Б.: Я думаю, здебільшого це все ж — цілком новий матеріал. Але тут чітко можна відчути дух „Erasure“, те, за чим нас знають. І у той же момент — це щось нове, чим ми зможемо здивувати наших слухачів

— А взагалі, по-вашому, наскільки важливо для артиста змінюватися, чи треба залишатися у чітко визначених рамках власного стилю?

Е.Б.: На мою думку, треба вміти знаходити баланс між цими речами.

В.К.: Так-так, і важливо також, щоб публіка залишалась цікавою для тебе. Тобто, для мене, а не для когось іншого. Це впливає на якість музичного матеріалу, працюєш над ним з подвоєним натхненням.

— А чому назва — „Tomorrow World“, що значить світ майбутнього для вас? Яким його собі уявляєте?

В.К.: Я думаю, для мене особисто це якесь дуже світле місце. Зараз у мене маленький 5-ти річний син. І я думаю, наступні п’ятнадцять років світ для мене буде змінюватися усіма найяскравішими фарбами веселки.

Е.Б.: І що, ти не бачиш там літаючих машин чи літаючих людей?

В.К.: Та ну тебе, які літаючі люди!

— Під час концертів ви часто у різноманітних приголомшливих костюмах. В такий спосіб ви просто епатуєте публіку, чи це внутрішня потреба у яскравості, кольорах і це є частиною Вас?

Е.Б.: Я думаю, все ж, це частина моєї сутності ще з юних років. Скільки себе пам’ятаю — я любив багато разів на день змінювати одяг. Одного разу я навіть добрався до шафи своєї сестри. Там була довга, гарна вечірня сукня. Це був якраз один з тих випадків, коли мої експерименти виглядали кумедно. Потім я спостерігав за перевдяганнями зірок на теле-екрані. Якось мені потрапив на очі виступ однієї дуже відомої травесті-зірки. Тоді ця людина мала щось на кшталт мюзік-холу. Люди збиралися там, слухали гарну, старовинну традиційну музику, дивилися на яскраве шоу і, пам’ятаю, часом воно просто заворожувало. Тоді я став пробувати, досліджувати. З часом шоу давалися мені все легше, природніше. І коли я вперше приїхав до Лондона, пам’ятаю, мало не в перший вечір вирішив обійти усі бари та клуби, щоб побачити, як виглядає шоу-бізнес з середини, як на дії артиста на сцені реагує аудиторія. Я переживав, що вони говоритимуть у тому чи іншому випадку. Тоді багато дізнався про що думають люди. Але, якщо зізнатися по-правді, усе вбрання це для мене просто обладунки, можливість приховати внутрішній світ від чужих.

— А чим керувалися, коли обирали костюми на київський концерт?

Е.Б.: Просто хотілося виглядати гарно. Останнім часом, зазвичай на концерт маю лише один-два піджаки та сорочку.

— Я помітила, і у звичайному житті ви виглядаєте дуже просто.

Е.Б.: Так, наразі відчуваю — епатаж зайвий. Та й взагалі, внутрішньо я відчуваю себе свого роду хамелеоном.

— А взагалі, що ви думаєте про сучасну моду? Можливо, маєте фаворитів серед дизайнерів? Чи ви віддаєте перевагу створювати все самотужки?

Е.Б.: Ну, я не надто сильний в малюванні чи проектуванні, хтось інший, впевнений, може зробити це краще за мене.

В.К.: Чекай, є ж ще Том, Том Бейтс.

Е.Б.: Так-так, саме він зробив піджак для київського концерту. Ця річ, на мій погляд, просто неперевершена, цей хлопець — висококласний кравець, дотримується усіх традиційних швацьких канонів, чого дуже зараз не вистачає дуже багатьом сучасним дизайнерам. Багато хто намагається зробити все складніше, і від того програє.

— Ваш гурт існує багато років, а ви так само маєте достатньо концертів. Що по-вашому, має робити музикант, щоб так само зберегти свою популярність?

В.К.: Це складне запитання, хто знає. Особисто для мене — ти, як артист, повинен мати зв’язок з аудиторією. Не показувати, ніби ти вище інших, а бути з усіма на одному рівні. Адже усі — живі люди. Ми усі часом робимо помилки, музиканти забувають слова, або грають зовсім не ті ноти. Коли артист це розуміє — публіка це також відчуває, і тому — щиро любить.

— А не шукали якісь "магічні слова" які проспівуєш — і все «працює»?

В.К.: Це було б класно, але — нажаль їх не існує.

— На концерті в Росії ви пробували говорити російською — чи вже встигли підготувати щось українською?

Намагаються говорити.

— У вас чудово виходить! Дякую за цікаву розмову!

Дякуємо і вам! Привіт усім чудовим людям з України. Ми Енді і Вінс з гурту „Erasure“! "Прив’єт"! Дякую!

Юлія Даценко
для www.24tv.ua