Болить ще більше, ніж зазвичай: Джамала вшанувала пам'ять жертв депортації у Криму
Джерело:
фейсбук ДжамалиКримськотатарська співачка Джамала щороку 18 травня згадує про своїх покійних предків, яких насильно депортувала радянська влада з території Криму. Їй боляче думати про те, що окрім Криму, де вона раніше приїжджала, Росія окупувала й Херсон, який для неї теж є близьким.
Артистка каже, що пройшло стільки років, а методи російського режиму – ні. Як колись, так і зараз – Росія вбиває і забирає все, що пов'язане з вільним народом.
До слова Тодішні та теперішні кати, – Зеленський вшанував жертв геноциду кримськотатарського народу
"18 травня. Болить ще більше, ніж зазвичай. До цього я ніколи й уявити не могла, що історія може повторитися. 78 років тому радянська влада влаштувала геноцид кримськотатарського народу. Сьогодні ми переживаємо геноцид українського народу з боку Росії", – каже зірка.
Вона розповіла, що щороку з родиною їхала вшановувати пам'ять жертв депортації у Крим, а після окупації у 2014-му – покладала квіти біля пам’ятника у Херсоні.
Цього року Росія окупувала й Херсон. Там зараз катують і вбивають тих, хто не згоден з режимом. Часи змінилися, а методи режиму — ні. Але наш народ стане йому поперек горла,
– підсумувала Джамала.
Джамала біля пам'ятника у Херсоні / Фото з фейсбуку артистки
"Це була історія моєї сім'ї"
У прямому ефірі на D1 18 травня Джамала зокрема розповіла, що бачить циклічність історії у тому, що відбулось у 1940-х та зараз.
"Це була історія моєї сім'ї. Історія всього нашого роду. Коли я 24-го зранку збирала своїх дітей, думаючи, що вдягнути на них найтепліше та скоріше спуститися до підвалу, а потім ввечері ми поїхали в Тернопіль, то я ніколи не думала, що буду повторювати картину своєї прабабці. Вона з 5 дітьми на руках, ранком 18 травня, коли прийшли радянські солдати та сказали – 15 хвилин на збори. Всіх їх завантажили в товарні вагони. Вони без їжі та води поїхали до середньої Азії. Маленька донька не витримала двотижневої дороги та померла. Бабця намагалася у солдатів просити, аби поховати, але ті просто викинули її.
І я чула цю історію, кожен день, коли ми сідали за стіл, дідусь розповідав її знов та знову. В дитинстві мене ці історії дратували, та коли я подорослішала, то зрозуміла – ми маємо це знати, аби не повторювати, аби передавати щоденники своєї історії. Я не можу бути окремою людиною, без своєї країни, без свого прапору, без своєї історії. Я – українська співачка кримськотатарського коріння, і для мене це дуже важлива позиція, яку я гордо несу,
– каже переможниця Євробачення-2016.