У першій частині матеріалу 24 каналу дізнавайтеся про режисерську роботу Ахтема Сеітаблаєва над екранізацією повісті "Захар Беркут", цікаві моменти зі зйомок, українську літературу в житті Ахтема Шевкетовича, а також про те, як він працює над новими ролями.

Читайте також: Ахтем Сеітаблаєв поділився враженнями від кінопремії Золота Дзиґа 2020: Дякую за довіру

Як Ахтем Сеітаблаєв став режисером сучасного фільму "Захар Беркут"? Які епізоди зі зйомок запам'яталися йому найбільше? Твори яких авторів полюбляє читати видатний актор та, як вживається у нові ролі? Про це та інше – читайте в ексклюзивному інтерв'ю.


Ахтем Сеітаблаєв під час зйомок фільму "Захар Беркут" / Фото: kinorob.com

Як розпочалася Ваша робота над екранізацією повісті Івана Франка "Захар Беркут"?

Я був запрошеним режисером. До мене звернувся продюсер цієї стрічки Єгор Олесов. Тоді режисер, який повинен був знімати спочатку цей проєкт, за власним бажанням і певними обставинами покинув його. Я долучився до роботи на стадії захисту проєкту в Державному комітеті з питань кіно. Не пам'ятаю, щоб в Середній Азії, де я навчався (моя сім'я була депортована в 1944 році, разом із усіма кримськими татарами) в загальноосвітній школі, вивчали цей твір. Можливо, у навчальній програмі були якісь два вірші Івана Яковича Франка, та й ті російською мовою, а не українською. Я знав, що є повість "Захар Беркут" і свого часу дивився фільм легендарного українського режисера Леоніда Осики.

Мені запропонували бути режисером сучасної стрічки. Попросив декілька днів, щоб для себе нагадати матеріал і зрозуміти, чи щось відгукнеться всередині мене. Щоб я, насамперед, сам для себе міг сказати: "Так, це дійсно той матеріал, який хочу знімати". Це важливо для того, щоб зрозуміти, чи варто братися за нього. Тому взяв паузу, прочитав повість, передивився знову стрічку і зрозумів, що хочу працювати над цим фільмом. Я дуже вдячний, що тоді до мене звернулися з такою пропозицією.


Ахтем Сеітаблаєв на презентації фільму "Захар Беркут" у Львові / Фото: M&M Photography, LifeStyle 24

Який момент зі зйомок вам запам'ятався найбільше?

Виробничий процес був доволі складний з багатьох причин. Всього було 50 знімальних змін, з яких точно 25, а якщо я не помиляються, то 26 – нічні. Після десятої нічної зміни виникає відчуття, що ти живеш в якомусь іншому вимірі. Організм перебудовується на нічне життя і через це було трохи важко. Погода була дощова і в таких умовах неможливо, щоб знімальний процес тривав протягом довгого часу.

Та було декілька епізодів, які мене приємно вразили. Знімався маленький хлопчик, він грав сина Івана Беркута. Він − унікальна дитина, розмірковує як дорослий чоловік. Співає, читає вірші, уважно слухає, коли ти просиш його щось зробити. У нас була сцена, де він плаче, проте ми жодним чином спеціально цього не робили, а лише поговорили про те, що буде відбуватися у кадрі. Розповіли, що зараз ми зніматимемо момент, коли нібито батько гине. Сказали йому: "Якщо раптом ти захочеш плакати або у тебе підуть слізки, будь ласка, не соромся цього, не ховай". Бо він постійно казав: "Я ж чоловік, мені не можна плакати". І те, що ви бачите в кіно – це був перший дубль. Він вразив усіх. Всі, хто був присутній на знімальному майданчику, аплодували цьому маленькому акторові, який в потрібний момент заплакав. Це було неймовірно.


Презентація фільму "Захар Беркут" у Львові / Фото: M&M Photography, LifeStyle 24

Інший епізод, стосується одного із наших українських акторів, яких я дуже поважаю, – Віктора Жданова. Ми працюємо в одному театрі, а також він грав в мене в "Кіборгах". Віктор не володіє англійською мовою так само, як і я. І актори, зокрема Роберт Патрік знав, про це. Та коли Віктор вивчив усі слова англійською і зіграв свою сцену, Роберт почав аплодувати та казати, що це фантастично. Мені було дуже приємно за наших українських акторів, адже вони були на рівні з іноземними колегами. Я вдячний їм за те відчуття гордості, яке вони викликали в мене та у всієї знімальної групи. Операторська група: оператор-постановник (Юрій Король), художник-постановник (Влад Одуденко), художник по костюмах (Антоніна Белінська), художник по гриму (Алла Леонова) та їхні команди, як на мене, вчинили справжній професійний подвиг, адже треба було виконати величезну кількість творчих завдань.


Команда фільму "Захар Беркут" / Фото: kinorob.com kinorob.comkinorob.com

Чи є у Ваших творчих планах ще ідеї втілення українських історичних подій на екрані?

Минулого року я подавав на розгляд свій проєкт під назвою "Конотопська битва", який був заснований на історичній події. Він пройшов два етапи, які визнані Законом "Про державну підтримку кінематографу в Україні" та став одним із переможців. Цілком законно ми розраховували на підтримку з боку держави. Потім, зі зміною керівництва країни та, зокрема, Міністерства культури, відбувся третій етап, не передбачений Законом. І рада при Держкіно скоротила перелік проєктів для фінансування і під це скорочення потрапила "Конотопська битва".
Якщо говорити про класичну українську драматургію, то розробляю виставу "Лісова пісня" за драмою Лесі Українки. Зараз так званий період праці за столом. Також мені хотілося б зняти її п'єсу "Камінний господар".

Які твори української літератури вже встигли прочитати? Який із них сподобався Вам найбільше та чому саме він?

Я доволі багато читаю. Звісно, що не так багато, як хотілося б, бо дякувати Всевишньому, незважаючи на карантин, працюю за професією навіть в режимі онлайн. Полюбляю Іздрика, Жадана. Зараз читаю новий роман Олега Сенцова, який він написав під час ув'язнення "Другу також варто придбати". Це величезний роман на 560 сторінок. Ще не дочитав його до кінця, але мені дуже подобається.
Під час навчання в театральному університеті мене надзвичайно вразила саме п'єса Лесі Українки "Камінний господар". Вразила вишуканою, простою мовою, надзвичайною на рівні поезії, життя, пристрасті, бажань. Авторка чудово переосмислила загальновідомий сюжет про Дона Жуана. Це надзвичайно вразило формою, змістом, іншим поглядом на цю драматургію. Тому я все ж таки мрію колись зняти стрічку за нею.


Ахтем Сеітаблаєв в роботі / Facebook / @Ахтем Сеітаблаєв

Ви не тільки чудовий режисер, а й прекрасний актор. У якому новому для Вас жанрі Вам цікаво було б спробувати себе у якості актора?

В більшості мій акторський досвід пов'язаний із драмою, мелодрамою, трагедією. Я вдячний за цей досвід, вистави. Кожна з них по-своєму надзвичайно близькі і дорогі. Але в моєму арсеналі, про нього майже ніхто не знає, є комедійні ролі, але в театрі. Серед них і нова вистава, яку ми встигли зіграти лише чотири рази до початку карантину. Акторська професія, як і режисерська, прекрасна тим, що не має меж. Ти ніколи не зможеш сказати: "Я все знаю, все вмію". Постійно є чому навчатися, відкривати для себе нові шляхи, нові нюанси в самому собі. Коли граєш у різних жанрах, втілюєш різні образи, то збагачуєшся як професіонал. Мені б дуже хотілося, щоб було більше різнопланових ролей.


Ахтем Сеітаблаєв на зйомках стрічки "Додому" / Facebook / @Ахтем Сеітаблаєв

Як вживаєтеся в роль?

Завжди не просто працювати над новою роллю. Я щаслива людина в тому сенсі, що за час своєї кар'єри постійно працюю з надзвичайно професійними, дуже вимогливими до професії і до втілення завдань режисерами, з командою. Будь-яка драматургія – класична чи сучасна, це завжди доволі складне завдання. Та я люблю таке, бо це певний виклик, який збагачує. Ти працюєш над собою в сенсі самовдосконалення і це завжди не просто. Я не можу сказати, що мені нічого не треба робити для того, щоб зіграти нову роль. Ні, це завжди як перший раз.

У другій частині інтерв'ю читайте, за якими критеріями Ахтем Сеітаблаєв оцінює фільми, що думає про володіння вітчизняними акторами українською мовою. А також про ті роботи, які стали певними етапами у житті режисера та актора. Дізнайтеся, які жанри кіноіндустрії, на думку лауреата Золотої Дзиґи 2020, будуть популярними в Україні найближчим часом та як пандемія коронавірусу вплинула на роботу людей мистецтва.