Три новинки української літератури, які варто прочитати

Чи є це показником справжньої літератури і чи стають твори всіх членів Спілки одразу культовими та знаковими – ще питання.

Сучасна українська література інакша, аніж та література, про яку говорили років 80 тому. Аби ви не губились серед численних полиць та обкладинок у книжкових магазинах – ми пропонуємо вам три книги, які вийшли у світ 2017 року і які заслуговують на прочитання.

Читайте також: 24 сучасних українських письменники, яких варто прочитати

Олександр Михед – "Транзишн"

Книга "Транзишн", Олександр Михед. Фото: з Facebook

Книгу "Транзишн" навперебій включали до списків найбільш очікуваних новинок "Книжкового арсеналу". І не помилилися.

"Транзишн" складається з десяти оповідань, чотири з яких написано за реальними подіями, а інші шість – горор-фантастика.

Після прочитання дуже важко усвідомити межі своєї реальності, яка раніше ніколи не викликала питань. Книга про речі, які ми вважаємо реальними/нереальними/ірреальними.

І тут фішка. Єдина істина у книжці – це і перехід між цими станами, так звана "транзитність". Дія/рух, називайте, як бажаєте.

Окремо хочеться відзначити оповідання "Ліфт" про чоловіка, який просидів у кабінці 40 годин. Автор радить переглянути запис із камер спостереження, але не в пришвидшеному варіанті. А всі 40 годин. Про людину, чию відсутність навіть не помітили.

40 годин. Служба підтримки пояснила, як відкрити ліфт. Як вийти на свободу. Порятунок був увесь цей час перед ним. Під рукою. Але всім було байдуже. Ніхто не зауважує твоєї присутності. І твого неіснування тут.

Артем Чех – "Точка нуль"

Книга "Точка нуль". Арем Чех. Фото: з Facebook

Колись в одному з інтерв’ю для сайту "24" Сергій Жадан звертав увагу на те, що з війни повернуться/повертаються люди, яким буде що сказати про цю війну. Сказати на папері.

Артем Чех, звісно, не перший хто пише про війну на Донбасі. Але, певно, перший, хто написав про війну, про яку чомусь прийнято мовчати/не помічати/ігнорувати. Бо з буденного життя солдата не напишеш геройський вірш і не знімеш екшену.

Читайте також: young and tragic: молоді імена українського поетичного простору

Збірка есеїв "Точка нуль" – про звичайного киянина, який опинився посеред степу з автоматом і зі всіх сил намагається не втратити здоровий глузд. Без смертей і нещадної деталізації військових боїв.

Це про війну, до якої не звикла література. Тут одноманітність і правда про "аватарів", армійське взуття та злість, яка народжується у кожного, кого б закинули у степ.

Замість того, щоб щось створювати, винаходити, сіяти хліб, підкорювати космос, брати участь у навіжених вечірках із п’яним ді-джеєм, я сиджу посеред степу з автоматом у руках. Зі штукою, яка вбиває людей.

Антон Слепаков – "Стишение обстоятельств"

Презентація арт-бука "Стишение обстоятельств", Київ

"Стишение обстоятельств" у вигляді аудіо-книги існує ще з 2015 року. (Послухати її можна тут).

У 2017 році аудіозбірка обрала форму арт-буку, який був створений в тандемі Слепакова та художниці Аліна Гаєвої.

Арт-бук "Стишение обстоятельств", Антон Слепаков

Синтез живопису, літератури та музики. У будь-якому разі, це цікаво почитати/побачити/послухати, щоб знати, що з того вийшло.

Арт-бук "Стишение обстоятельств", Антон Слепаков